Яка ж причина захоронення села Копачі поблизу Чорнобиля?

Одне з місць, яке найбільш вразило на екскурсії Чорнобилем, яка проводилася в рамках освітньої програми проекту «ARTEFACT: Chernobyl 33»  — закопане село Копачі. Але чи закопане воно через надмірний радіаційний рівень, чи є ще версії, давайте розбиратися.

Село Копачі знаходиться недалеко від ЧАЕС і було закопано спецтехнікою разом з усіма будинками. Основна версія поховання села — зависокий рівень радіації. Деякі навіть розповідали про те, що будинки світилися настільки сильно, що довелося їх зарити.

Насправді все було інакше — село закопали просто для того, щоб не залишати порожні будинки в безпосередній близькості від ЧАЕС, відбулося це в 1986-му році. Ніяких «найвищих рівнів радіації» в Копачах не було.

До аварії там проживало 1200 осіб. Після вибуху на четвертому блоці АЕС, все населення було евакуйовано 5 травня 1986 року в Київську область, Баришівський район. Незважаючи на рівень радіації,  в селі ще цілий рік працювали ліквідатори. Вони намагалися відмити будинку за допомогою хімічних розчинів, а також намагалися зняти верхній шар ґрунту. Але це не допомагало.

Наприкінці 1986 року оперативний штаб з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС вирішує провести експеримент. Було запропоновано закопати всі будівлі в Копачах, попередньо викопавши яр. «Будинки зруйнувати і закопати» — така доля чекала село. Вже через тиждень рішення комісії почали виконувати. У селі Копачі впали перші будинки, сади і собачі будки. Закопували все, піднімаючи таким чином ще більше пилу в повітря.

В Копачах цілими залишили тільки сільську раду, дитячий сад та ферму. Військові вирішили використовувати ці приміщення в робочих цілях.

Найбільш атмосферним місцем був  зруйнований часом і вандалами дитячий садок. Всередині дійсно перехоплює подих. Залізні дитячі ліжечка, вкриті іржею, на підлозі розкидані іграшки і маленький одяг. Залишки меблів скриплять своїми зламаними дверцятами, в коридорах і кімнатах гуляє вітер і ворушить розкидані по підлозі журнали і книги. А атмосфери додають ляльки, які ніби спостерігають за вами.

Ще одна версія поховання села Копачі — проживання на території села звичайних мародерів. Вони мали особливу мету — місто Прип’ять. Тим паче воно знаходиться в семи кілометрах від села. Багате і нове місто радянської молоді. Серед покинутих речей можна було знайти  золото, гроші, картини, телевізори.

Місцеві жителі поблизу Чорнобильської зони розповідають цілі легенди, пов’язані з селом Копачі. Кажуть, що мародери могли жити в селі по кілька днів, вживаючи в їжу полуницю та пили воду з радіоактивних колодязів! А вночі мародери справно «працювали» в Прип’яті під керівництвом міліції.

Постійне перебування мародерів почало дратувати, тому, до кінця 1986 року влада вирішила зруйнувати село Копачі. Але разом з цим були закопані такі села, як Янов і Чистогаловка. Вони теж, як і Копачі, знаходяться в безпосередній близькості від міста Прип’ять.

Ось такі історії побутують в Чорнобильській зоні. Правда це чи ні, ми не знаємо. Але дуже схоже на реальність того часу.

А про інші фейки навколо Чорнобильської катастрофи митці проекту «ARTEFACT: Chernobyl 33»  розкажуть вже незабаром на виставці в стінах Річкового вокзалу. Інформаційна складова Чорнобильської аварії в поєднанні з сучасними напрямами мистецтва наприкінці вересня відкриється мешканцям та гостям столиці.

Проект створюється за підтримки Українського культурного фонду, Міністерства інформаційної політики України, Галузевого архіву Служби безпеки України, Державного агентства України з управління зоною відчуження, Ukrainian National Chernobyl Museum, медіа-арт резиденції Carbon, МОО «Центр ПРИПЯТЬ.ком», ТСН.ua, Українського кризового медіа-центру та під керівництвом міжнародного куратора, за участю українських і європейських митців, музикантів та експертів.

No Comments

Post A Comment