Презентація перших експонатів медіа-арт виставки “Artefact: Chernobyl 33”

3 серпня в медіа-арт резиденції Carbon відбулася презентація перших експонатів “ARTEFACT: CHERNOBYL 33”, створені під час медіа-арт резиденції.  Виставка створюється за підтримки Українського Культурного Фонду та під керівництвом міжнародного куратора, за участю українських і європейських митців, музикантів та експертів. Це було настільки неймовірно, що за численними проханнями 10 серпня Carbon знову відкриє свої двері. А наразі ознайомимося з тим, що нас чекало на виставці, присвяченій переосмисленню інформаційної складової Чорнобильської катастрофи. 

 

В рамках кураторської екскурсії Ярослав Костенко, директор резиденції Олександра Халепа та медіа-митці представили роботи, створені під час арт-резиденції. 

Інсталяції митців поєднали сучасні технології медіа-арту, параметричну архітектуру, лазерні та проекторні інсталяції, кінект та інші напрями, які є новітніми для українського мистецтва. 

Загалом було представлено 8 експонатів: “Повітря Чорнобиля” Анастасії Лойко, “Genus. Chernobyl. Code depressurization” Тетяни Зубченко, “White souls” Ірини Ворони, діорама «Пейзаж, який ніхто не побачить» Володимира Гулича, «Попіл атомної епохи» Астіана Рея, «Правда» Олесі (Шамбур) Геращенко, “MIMOSA” Сергія Нежинського та Володимира Ковбаси та «Фейкомет» Олега Харча.

Простір виставки поділено на 4 незалежні приміщення , кожен з яких мав свій настрій та неповторну атмосферу. 

Почнемо з унікального простору шахти 13 павільйону ВДНГ. Так, це дійсно справжній аналог шахти, в якій максимально вдало розмістилися інсталяції авторів.

Перед спуском до шахти на гостей чекала відеопроекція в 360° та інсталяція Ірини Ворони “White souls”, присвячена чистим невинним душам, які поринули у вічність в результаті катастрофи. 

“Епоха постправди і маніпулювання вносить свої зміни в процес становлення особистості, формування власного я. Кожна людина має внутрішню і зовнішню оболонку, які формуються в залежності від середовища. Прозора, проте сильна, вона водночас поглинає і відбиває потік інформації, пропускаючи через енергію внутрішнього світла. Людина створює свій власний світ.”

На вході до шахти нас зустрічає інсталяція “Genus. Chernobyl. Code depressurization” Тетяни Зубченко, що уособлює жіночу постать. Відеоряд роботи демонструє вплив на емоції і почуття людей, коли тривога і відчай деформують їх простір. 

«Аварія на ЧАЕС змінила історію багатьох людей, порушила звичний ритм життя. У 1986 мені було 5 і я вперше побачила страх в очах батьків, в будинку з’явилося занепокоєння, нові слова: «радіація», «аварія», «променева хвороба», «все заражене», стало заборонено виходити на вулицю. Мій дитячий світ різко змінився. У своїй роботі я досліджую те, як глибоко захований страх перед катастрофою. Наскільки сильним є відчуття, що світ перестав бути безпечним? І як довго ця гіркота буде герметизована в нас?”

Далі, рухаючись шахтою, виникає робота Анастасії Лойко “Повітря Чорнобиля” з серії “Надування”, яка відображає процес створення фейку. Кожна людина може підійти та натиснути кнопку, запустивши надування фейку та відчути себе частиною інсталяції.

“Часом, ми самі провокуємо інформаційний шум, який нам змінює картину життя, де нас чекають щирі почуття, наші первинні бажання та емоції. В моїй інсталяції, при натисканні червоної кнопки, величезна пластикова бульбашка заповнює весь простір і закриває ту картину, яка знаходиться за нею, а там — відео, що відображає прекрасні моменти життя, все, що наповнює життя художника.”

Наступною в шахті знаходиться інсталяція Ксенії Бузяк “Стержні реактора”, що створювалась під керівництвом Ярослава Костенко.  За допомогою аудіо-лазерного шоу зображуються етапи роботи реактора на час катастрофи. Інсталяція займає величезну площу довгого коридору шахти реактора, повністю занурюючи глядача в приголомшливу атмосферу. 

В шахті під інсталяцією Ксенії відбувся справжній перформанс — акторка театру і кіно Флора Боровик хореографічним номером змогла передати всі емоції, які переживав реактор протягом свого життя. Відвідувачі виставки на власні очі спостерігали за там, як оживає реактор.

 “Якщо спостерігати весь процес інсталяції, то можна відстежити сценарій подій: спочатку роботу атома, як це все відбувалося в реакторі, наростання хвилювання, потім сам вибух, нервування людей, які намагалися припинити пожежу, і так до зародження нового життя. Протягом всього процесу інсталяції можна побачити, як лазерне шоу намагається передати весь цей  стан.”

Також в коридорі розташована діорама “Пейзаж, який ніхто не побачить” Володимира Гулича, демонструюча дах реактора, максимальне забруднення, неможливість життя, як результат безвідповідальності людини.

“Для мене тема Чорнобиля часто ставала профанацією — в поганих пам’ятниках, в посвідченнях “підроблених ліквідаторів”, у неправдивій інформації про події та наслідки. Але це ще біль, сум, повага до героїв-ліквідаторів та відповідальність за майбутнє Землі”.

В залах Carbon відвідувачі виставки продовжили знайомитися з роботами українських митців. Там можна було побачити  роботу Астіана Рея “Попіл атомної епохи”, що є рефлексію автора на тему героїзму та самопожертви ліквідаторів катастрофи на Чорнобильській АЕС.

“Я досліджую людський фактор, внутрішній стан людей, який відображається в їхніх справах і я вирішив в своїй роботі зобразити безпосередньо тих людей, які пожертвували собою заради порятунку інших.  Я створив композицію, демонструючу процес сходження безликих фігур в духовний світ, з якого вони споглядають результат свого героїзму, здійснений на благо інших людей.”

Вражали гостей й нейроінтерфейсом: в роботі “Mimosa” Сергія Нежинського та Володимира Ковбаси використовується електроенцефалограф, який в реальному часі транслює інформацію з мозку на куб, в результаті чого на експонат проекціюється зображення.

“На куб безперервно проектуються новини 1986 року, радянська хроніка, кадри чорнобильської катастрофи, образи з ефектом подвійної експозиції: люди, як дим виходять із заводських труб символізуючи життя, які забрала катастрофа.”

Не менш захоплюючими були інсталяції Олега Харченка “Фейкомет” спроба автора у відеозверненні спростувати чи, можливо, навпаки розповсюдити власний фейк та “Правда” Олесі (Шамбур) Геращенко, яка демонструє, що читання газет за часів тоталітаризму було відверто шизофренічним досвідом.

Завершенням презентації став унікальний аудіовізуальний перформанс від сучасних музикантів Midi8, Ujif notfound, VJ Yarkus та Флори Боровик, яка знов здивувала усіх присутніх своїм номером. Глядачі спостерігали неймовірну інтеграцію звуку в лазерне шоу і перевертали свою свідомість від побаченого. Дійство, за яким ми стежили аж до самої ночі, неможливо передати словами, а просто необхідно побачити на власні очі.

Виставка створюється за підтримки Українського культурного фонду, Міністерства інформаційної політики України, Галузевого архіву Служби безпеки України, Державного агентства України з управління зоною відчуження, Ukrainian National Chernobyl Museum, медіа-арт резиденції Carbon, МОО «Центр ПРИПЯТЬ.ком», ТСН.ua, Українського кризового медіа-центру та під керівництвом міжнародного куратора, за участю українських і європейських митців, музикантів та експертів.

Чекаємо на вас 10 серпня в арт-резиденції Carbon. Програма на день: 

19.00 — підсумкова зустріч-рефлексія з митцями та кураторами проекту «Artefact Chernobyl 33» в лекторії;
20.00 – аудіовізуальний лазерний перформанс «Радіоактивний дощ» в шахті;
21.00 – лазерне шоу «Радіація» в «Акваріумі».

До зустрічі!

No Comments

Post A Comment