Що таке суспільне мовлення та чому воно є вкрай важливим?

У більшій частині світу фінансування для ЗМІ надходить від уряду, фондів і підприємств. Це часто призводить до викривлення фактів, заангажованості та однобокого показу інформації.

Суспільне мовлення – це радіо і телевізійне мовлення, основною задачею якого є надання суспільних послуг (державна служба).
Суспільне мовлення не санкціонується державними відомствами і, отже, користується редакційною незалежністю. Більшість організацій громадського телерадіомовлення фінансуються за рахунок абонентської плати, що збирається з усіх громадян країни, які володіють теле-радіоприймачами. Абонентська плата може поєднуватися як з відрахуваннями уряду, так і з фінансуванням за рахунок реклами, так і з тим і з іншим одночасно. Окремі громадські мовники фінансуються за рахунок відрахувань уряду або відрахувань уряду + реклами.

Суспільне мовлення може здійснюватися на національному або місцевому рівні, в залежності від країни. У деяких країнах суспільне мовлення керується однією організацією. В інших країнах діють кілька організацій суспільного мовлення, що працюють на регіональному рівні або різними мовами.

BBC. Як все починалось?

Найяскравіший приклад суспільного мовлення – британська служба BBC. Це була перша громадська телекомпанія, яка залишається найвідомішою та найбільш шанованою. Її було створено 18 жовтня 1922 року як British Broadcasting Company (Британська мовна компанія). У засновників громадського мовлення були великі амбіції. Вони бачили в ньому можливість підтримати демократію. Завдяки суспільному мовленню суспільство може бути добре поінформованим, політично залученим і соціально згуртованим.

Саме британська модель стала загальновизнаною для суспільного мовлення.
Британська модель втілює такі принципи:

• Універсальна географічна доступність
• Універсальне звернення
• Увага до меншин
• Внесок в національну самобутність і почуття спільності
• Незалежність від корисливих інтересів

BBC заснували як приватну корпорацію, а в 1926 році парламентський комітет рекомендував перетворити її на державну власність.
«Мовлення несе в собі таку велику пропагандистську міць, що його не можна довіряти ніяким іншим органам, крім державної корпорації», – писав комітет.

Люди, які виступали за створення BBC як публічної компанії – політики, бізнесмени і державні службовці – вважали, що суспільне мовлення є необхідним для суспільного інтересу. Живучи в період, коли громадська віра в уряд і ЗМІ була сильно вражена Першою світовою війною, вони вважали, що інформоване населення має важливе значення для здорової демократії. Вони хотіли збудувати соціальну згуртованість. Вони прагнули, щоб бідні люди також мали доступ до освіти і культури.
Ось як Джон Рейт, засновник-засновник BBC, описав його місію: «Внести в максимально можливу кількість будинків все найкраще з кожного відділу людських знань, зусиль і досягнень і служити кожному порядку соціальних класів». BBC прагнула бути популярною і зростати.

Спадщина BBC

Протягом десятиліть після створення BBC десятки урядів по всьому світу почали створювати власні компанії суспільного мовлення, багато з яких копіювали BBC. Їхні підходи були різними, але у всіх була одна й та ж основна мета: створити організацію, вільну від комерційного і політичного тиску, яка забезпечувала б суспільну інформацію та розважальні програми.
Більшість з них були створені для того, щоб мати монополію на послуги мовлення в своїх країнах. Щоб утримати їх від прямого державного контролю, вони були створені як незалежні організації, контрольовані автономними (хоча і призначеними урядом) радами. Їх фінансування проводилось через ліцензійний збір – спеціальний податок, який сплачували більшість або всі жителі країни.

Протягом більшої частини 20-го століття суспільні мовники робили саме те, що їм призначалося: вони забезпечували широкий спектр новин високої якості. Вони охоплювали війни, політику на всіх рівнях і важливі соціальні проблеми та конфлікти. Вони випускали успішні історичні, наукові, освітні та дитячі програми. Транслювали кожен музичний жанр: від опери до джазу до фолк-хіп-хопу, створили пісенний конкурс Євробачення, який щороку дивляться сотні мільйонів людей. Вони були присутні на чемпіонаті світу з футболу й Олімпійських іграх. Вони створили багато розважальних шоу, які любили у світі, наприклад, «Доктор Хто» і «Путівник автостопом по галактиці».

Протягом більш ніж 50 років суспільні мовники привертали увагу широкої аудиторії та мали значну владу і вплив.
Але критики часто звинувачували громадські мовники в тому, що вони виступають в якості рупора для держави. І насправді, багато суспільних мовників скаржились на політичне втручання, особливо під час війни і інших критичних ситуацій.

Розвиток інтернету як глобального ринку

Сьогодні на зміну друкованим ЗМІ та мовникам приходять технологічні гіганти: FAMGA (Facebook, Apple, Microsoft, Google і Amazon), FANG (Facebook, Amazon, Netflix, Google) або GAFA (Google, Amazon, Facebook, Apple). Вони відрізняються від своїх попередників тим, що вони є багатонаціональними компаніями США, без коріння в країнах, де вони діють.

У перші дні інтернету багато спостерігачів вважали, що він відкриє золотий вік доступу до інформації та культури. Люди отримають доступ до нового різноманітності досвіду, перспектив і стануть, можливо, більш поінформованими і мудрішими.
Джиммі Вейлз запустив Вікіпедію, яка швидко виросла і стала високоякісним, всеосяжним інформаційним ресурсом. Блоги та соціальні мережі підтримували процвітання самовираження і діалогу. Інтернет допоміг людям в авторитарних країнах обійти цензуру, а сайти на кшталт Facebook і Twitter стали місцем для обміну інформацією для активістів-демократів.

Реклама та клікбейти

Цей розквіт був недовгим. Новинні організації намагалися знайти працездатну бізнес-модель, але багато з них закрилися.
Прибуток від реклами залежить від кількості аудиторії, тому реклама завжди стимулювала сенсаційність.

З появою інтернет-реклами змінилися дві речі. По-перше, нові інструменти дозволили творцям контенту постійно тестувати і оптимізувати свою роботу – від заголовків до вибору зображення та довжини історії, щоб люди натискали на неї. По-друге, соціальні медіа стали грати більш значну роль в тому, як люди знаходять новий контент. Це спонукало творців контенту оптимізувати свою роботу, щоб люди не просто прочитали її, а ще й ділилися нею.

Тепер більшість ЗМІ женуться за клікбейтами – заголовками, текстами чи зображеннями, які збільшують кількість переходів за посиланням.
У 2016 році професор юриспруденції Колумбійського університету Тім Ву опублікував статтю «Торговці уваги: ​​епічна сутичка, щоб потрапити в наші голови». Він написав: «До 2015 року інтернет повністю захопило комерційним барахлом, велика частина якого була спрямована на базові людські імпульси».

Нова формула була такою: створіть сайт швидко написаних історій, покликаних спровокувати сильні емоційні реакції (так люди будуть ділитися ними). Використовуйте соцмережі, щоб розповсюджувати ці історії, та направляєте отриманий трафік назад на ваш сайт, наповнений рекламою.
Ці нові новини мають форму мемів, відеороликів і дуже коротких текстових історій з заголовками типу «Я не можу відсилати своїх дітей в загальноосвітню школу, щоб їм промили мізки ЛГБТ» або «Дональд Трамп не має собі рівних. Поділіться, якщо ви згодні!»

Суспільне мовлення в Україні

Ні для кого не секрет, що велика частина ЗМІ в Україні належить владі. Вони викуповують канали, газети і, звісно, без їхнього впливу не обходиться майже жодна новина. Ніхто не може очорняти ім’я того, хто їм платить. Тому ситуація з суспільним мовленням вельми сумна.

Суспільне мовлення кілька років створювалося в Україні всупереч багатьом перепонам і лише рік тому почало повноцінно функціонувати. Але у бюджет бюджет 2018 року на функціонування ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» (НСТУ) уряд заклав лише 50% від того, що передбачено законом.
За Законом про Суспільне телебачення і радіомовлення, держава має забезпечувати належне фінансування НСТУ. Закон вимагає, щоб у держбюджеті окремим рядком були зазначені кошти для Суспільного мовника. Причому сума повинна відповідати 0,2% видатків загального фонду держбюджету України за попередній рік.

Тобто у 2018 році НСТУ мала б отримати 1 мільярд 539 мільйонів гривень (53 мільйони доларів). Натомість за фактом уряд заклав у цьогорічний бюджет лише 776 мільйонів гривень (27 мільйонів доларів).
У Наглядовій раді не виключають, що недофінансування є штучним, аби зробити Суспільне мовлення знову залежним від державної влади, як це було раніше. Адже зараз, відповідно до статуту НСТУ, державні органи не мають права втручатися у програмну політику компанії.

На думку члена наглядової ради Світлани Остапи, влада не у захваті від незалежного та незаангажованого ЗМІ, яким став після реформи Суспільний мовник. Саме тому, каже вона, недофінансуванням українські можновладці намагаються придушити свободу слова. «В ефірі «UA: Перший» є журналістські розслідування про найвище керівництво держави. Крім того, владі не подобається, що не можна, як раніше, подзвонити і сказати: пришліть камеру туди, покажіть це, зніміть те. Не подобається і те, що влада більше не впливає на призначення керівництва компанії», – припускає Остапа і додає, що «їм під час виборів не цікавий мовник, на який не можна вплинути».

Що далі? Плани на 2019 рік

Європейська спілка мовників (The European Broadcasting Union, EBU) закликає уряд України профінансувати Національну суспільну телерадіокомпанію України на 2019 рік у повному обсязі. Про це йдеться в заяві на сайті організації.
«Європейська спілка мовників стурбована планами щодо подальшого скорочення фінансування суспільного мовлення в Україні на 43% в 2019 році. Незважаючи на те, що в законі «Про суспільне телебачення і радіомовлення в Україні» чітко визначено бюджет суспільного мовника, в цьому році ПАТ «НСТУ» також отримало тільки близько половини передбаченої законом суми», – наголошується в заяві.

Тим часом у проекті закону про Державний бюджет України на 2019 рік зазначено, що фінансова підтримка  НСТУ на 2019 рік за підсумками його попереднього розгляду виділять лише 1,017 млрд грн з передбачуваних законодавством 1 млрд 816 млн гривень. Наразі закон потребує другого читання, яке відбудеться у грудні.

Головний принцип суспільного мовлення

Суспільне мовлення має ставитина чолі громадський інтерес та надавати правдиву та цінну для суспільства інформацію. Це і є шлях для громадських мовників. Урядам необхідно забезпечити, щоб суспільні мовники мали достатнє державне фінансування і автономію для виконання своєї роботи.
І це є необхідним зараз більше, ніж будь-коли.

Спостерігаємо за подальшими подіями.