Які ще нові факти відкрили для себе митці та куратори проекту «ARTEFACT: Chernobyl 33».

Продовження очікувань та вражень митців і організаторів проекту «ARTEFACT: Chernobyl 33» від екскурсії в Чорнобиль. З нами своїми історіями та враженнями поділилися куратори проекту Ярослав Костенко та Олександра Халепа, а також учасники виставки Ігор Бєльський та Вальдемар Клюзько.

Перед екскурсією усі розповідали про свої історії, пов’язані з Чорнобилем та знання про катастрофу.

Олександра Халепа лаконічно описала роль мистецтва в донесенні проблеми Чорнобиля.

— Що ти знала про Чорнобиль до поїздки?

— Знала, що це глобальна проблема, коли вона сталася і що вона багато чого змінила в Україні.

— Чому мистецтвом можна донести важливість такої серйозної проблеми?

— Тому що мистецтво — це завжди натхнення. Воно надихає і сприяє кращому розумінню навіть такої теми, як Чорнобильська катастрофа.

Ігор Бєльський поділився цікавим фактом про зв’язок радіації з фотографією.

— Чим для тебе є Чорнобиль?

— Зараз Чорнобиль вважається «найрозпіаренішим» містом України, але для мене це символ тиші, хоч вона і пов’язана з вибухом. Але десь всередині мене є відлуння страху. Пам’ятаю, коли сталася катастрофа, я на той час ще ходив до школи. Ми не дуже розуміли, що конкретно трапилося, але знали, що це точно щось страшне. Нам було лячно від новин, від вантажівок на вулицях, інформації про радіацію, яку ніхто не бачив але розумів, що вона небезпечна. Пам’ятаю Одесу в травні 1986, там було стільки людей, що навіть до води неможливо було дістатися.

— Що тебе надихнуло на роботу в проекті?

— Так одразу і не скажеш, так вийшло. Але моя творчість пов’язана з фотографією, а саме створенням фотографії за допомогою променю світла, яке малює зображення. До речі, радіація була відкрита завдяки фотографії. При проявленні знімків побачили засвічення, певні плями. Почали шукати причину їх виникнення і знайшли радіацію як явище. І зараз ми хочемо спробувати тут в Чорнобилі зробити хоча б одну фотокартку. Я думаю, у нас все вийде.

Ярослав Костенко розповів про свої спогади на період катастрофи.

— Який Чорнобиль є в твоїй пам’яті?

— Мені тоді було десь 6-7 років, я навіть не розумів, що сталося. Я пам’ятаю, що в той час було багато піонерських таборів і тоді дуже багато дітей з Києва почали привозити то нас на південь. Приблизно таким і був в мене Чорнобиль.

— Чому зараз ти вирішив звернутися до теми Чорнобилю в своєму арті?

— Ця тема є актуальною, а проблема залишається. Це привід ще раз замислитися над тим, щоб не повторювати помилок в майбутньому.

А ось Вальдемар Клюзько розкрив секрет образу своєї інсталяції для виставки.

— Чого ти очікуєш від екскурсії?

— Я хочу побачити, відчути та підтвердити те, що ми зробили для мистецтва. Отримати нову інформацію та поповнити свої знання про Чорнобильську катастрофу.

— Що тебе надихнуло на створення інсталяції для виставки?

— Споруда саркофагу стала для мене ніби образом для початку роботи над інсталяцією. І дуже круто буде сьогодні його побачити. Можливо, вдасться надихнутися та доповнити свою роботу певними деталями.

Враження від екскурсії у кожного було різне, але спільним було головне — переосмислення вже відомої інформації, отримання нової та зроблені висновки.

Олександра Халепа радить всім відвідати Чорнобиль.

— Поділися враженнями від екскурсії.

— Дивує те, що зараз ми знаходимося поблизу реактора, але тут є ділянки, де радіаційного впливу менше, ніж десь за кілька кілометрів звідси. Щодо виставки можу сказати, що деякі об’єкти, які я тут бачила, нагадують мені експонати з виставки. Думаю, наші митці зможуть переосмислити дещо та це їх надихне на нові роботи.

— Чи зробила якісь висновки для себе?

— Так, звісно. Зрозуміла, що відвідати Чорнобиль це не так страшно, як здавалося на першу думку. Вважаю, що кожен має відвідати це місце, щоб бути обізнаним в цій темі, отримати нову інформацію. Всім раджу.

Переосмислити поїздку прагне і Ігор Бєльський.

— Що вразило тебе найбільше?

— Розуміння того, що ти стоїш неподалік від епіцентру найбільшої техногенної катастрофи і дозиметр не «тріщить».

— Чи вплине ця екскурсія на подальшу творчість?

— Стовідсотково, але ще не знаю, який саме буде вплив. Цю поїздку необхідно переосмислити, оскільки, коли ти просто чув про Чорнобиль, то в тебе якісь нереальні думки щодо цієї теми, а коли ти ту знаходишся, то емоції різко змінюються.

Ярослав Костенко надумав доповнити свій арт після відвідування Чорнобилю.

— Які в тебе враження від побаченого?

— Це ніби машина часу, телепорт до радянських часів, все залишилося таким, як раніше. Також приголомшила атмосфера спустошеності міста, наповнене колись життям.

— Чи вплине екскурсія на твій арт, думаєш щось змінити?

— Поки ще над цим не думав, але точно чимось доповню. Ця поїздка надихнула мене на зміни в арті.

А Вальдемар Клюзько розповів про арт, який вони з Ігорем створювали прямо в Чорнобилі.

— Яке в тебе враження від Чорнобилю?

— Це найдивовижніше місце, яке тільки можна побачити. Тому, якщо ви хочете залишити враження на все життя, вам варто відвідати Чорнобиль.

— Розкажи про фотографію, яку ви робили з Ігорем разом.

— Ми робили фотографію на старий стаціонарний телефон. Під ним був спеціальний фотопапір, який вбирав в себе усі сонячні промені, які потрапляли крізь маленький отвір. У нас була лише одна спроба, тому я дуже хвилююся, аби все вийшло.

Проект створюється за підтримки Українського культурного фонду, Міністерства інформаційної політики України, Галузевого архіву Служби безпеки України, Державного агентства України з управління зоною відчуження, Ukrainian National Chernobyl Museum, медіа-арт резиденції Carbon, МОО «Центр ПРИПЯТЬ.ком», ТСН.ua, Українського кризового медіа-центру та під керівництвом міжнародного куратора, за участю українських і європейських митців, музикантів та експертів.

 

Фото: Kyrylo Rusanivsky

No Comments

Post A Comment