Чи може шахта бути живою? Інтерв’ю з Павлом Сірко про його інсталяцію.

В Арт резиденці «Carbon» розмістилася справжня жива шахта, яка вже готова переїхати наприкінці вересня на Річковий вокзал, доповнюючи виставку «ARTEFACT: Chernobyl 33».

Світлова шахта приголомшила всіх відвідувачів на презентації перших робіт, а також стала доповненням для перформансу, який гості виставки могли спостерігати в стінах шахти.

Автор живої шахти Павло Сірко розповідає про цікаву концепцію своєї інсталяції та про те, як  він потрапив на виставку в ролі митця.

– Розкажи про себе і як давно ти прийшов в індустрію медіа-арту.

– Мене звати Павло Сірко, я з міста Київ, у «Carbon» потрапив доволі випадково.  Я знайшов тут цікавий освітній захід – курс «TouchDesigner», з цього все й почалося. Через декілька місяців довелося потрапити сюди, у шахту, в яку я відразу ж закохався і зрозумів, що хочу створити тут свою медіа-арт інсталяцію.

– Розкажи про твою участь у виставці «ARTEFACT: Chernobyl 33», про її тематику, і чому ця тема тобі близька.

– Перш за все, через популярність після виходу серіалу «Чорнобиль», який мене дуже вразив. А потім, коли я побачив реальну шахту місяць тому,  де мені запропонували створити щось круте, то я замислився, а чому б і справді не долучитися і не представити власну роботу на виставці?

– Яка концепція та ідея твоєї інсталяції?

– Це, як ви бачите, світлова шахта, яка демонструє вихід або певний напрямок. Але, коли ти прямуєш нею, вона постійно намагається збити тебе з пантелику своїм світлом та музикою  і наштовхнути на інші думки щодо твоєї цілі. І взагалі, образ шахти – це наші цілі, які ми прагнемо досягти, але нас постійно щось відволікає та не дає зосередитися.

– Як свій арт ти пов’язуєш з темою Чорнобиля і цієї виставки?

– Здорове мислення та розповсюдження правдивої інформації під час Чорнобильської катастрофи – це дуже важливі поняття, якими тоді нехтували. Тому я свій арт співвідношу з думками, які необхідно переосмислювати не один раз, аби виділити істину серед фейків, які розгорнулися навколо цієї катастрофи..

– На твою думку, яка роль медіа-арту в освітній функції? Чи може медіа-арт донести щось нове до звичайних людей?

– Наразі, до візуальної форми сприйняття Чорнобилю відноситься, як правило, усім відомий знак радіації. Насправді, якщо спитати пересічну людину, які у неї виникають асоціації з радіаційною катастрофою, вона згадає саме цей знак. Як на мене, це пережиток минулого. І за допомогою медіа-арту можна змінити сприйняття людей чи наштовхнути на певні роздуми, розповісти їм дещо більше, ніж про загальновідому усім інформацію та примітивні факти.

Проект створюється за підтримки Українського культурного фонду, Міністерства інформаційної політики України, Галузевого архіву Служби безпеки України, Державного агентства України з управління зоною відчуження, Ukrainian National Chernobyl Museum, медіа-арт резиденції Carbon, МОО «Центр ПРИП’ЯТЬ.ком», ТСН.ua, Українського кризового медіа-центру та під керівництвом міжнародного куратора, за участю українських і європейських митців, музикантів та експертів.

No Comments

Post A Comment