Проект «ARTEFACT: Chernobyl 33» продовжує знайомити з новими українськими митцями, які представлять свої роботи наприкінці вересня в стінах Річкового вокзалу. На цей раз це Ірина Ворона, яка створила неймовірну інсталяцію 360° «White souls»,  демонструючу зв’язки людей протягом усього життя.

Інсталяція «White souls» розповідає про те, що людина є натхнення, її діяння – це енергія. Білі, чисті душі, тих хто поринув у вічність. Кожна людина залишає свій слід на землі, чиста енергія здатна проходити крізь простір та час, спілкуючись мовою вічності. Прозорі білі душі, осяяні внутрішньою живою енергією –  це оболонки спогадів тілесності, вони мовчать, але в той же час, говорять голосно. Спогад, занурений у вічність.

– Розкажи трохи про себе та свою творчість на виставці «ARTEFACT: Chernobyl 33».

– Мене звати Ірина Ворона, я українська художниця, живу та працюю у Києві. Моя інсталяція «Білі душі» була створена саме для цього проекту. Сама ідея роботи стосується людини та її життя, зв’язків з оточуючим середовищем, з друзями чи родиною. Всі ці зв’язки, що зображені в моїй інсталяції у вигляді ниток, саме показують це життя. Біла мембрана, з якої зроблена інсталяція, це як аура, тобто зовнішня оболонка, яка поглинає в себе всю інформацію та сприймає її через внутрішнє світло, яке з’являється всередині людини.

Після екскурсії в музей Чорнобиля, де мене вразило дуже багато речей, я планую розвивати цю роботу і на самій виставці показати її дещо інакше. Взагалі, білі мембрани та червоне світло часто траплялися в музеї і я не випадково використала ці елементи в своїй інсталяції. Мені цікаво розвивати цю тему.

Що стосується образу людини, то побудова цих зв’язків, цих ниток, що зв’язують людину з внутрішнім світом, уособлює життя. Дуже важко будувати ці зв’язки і так легко їх зруйнувати. В цьому і є ідея моєї роботи.

– Що наштовхнуло тебе на медіа-арт? Чому з усіх інших видів ти обрала саме його?

– Я вже останні 4-5 років працюю на межі мистецтва та технологій, а в певний період моєї творчої роботи я відчула, що мені недостатньо звичайних медіа і я потребую нової додаткової реальності, щоб виразити те, що я хочу донести до глядача. В цій роботі мені допомагає також Павло Балтазюк, ми разом працюємо, він робить візуалізацію. Саме в цьому поєднанні відбувається той ефект, який ми хочемо донести до людини. Тобто це не просто статична реальність, а медіа-арт ніби подвоює відчуття. Завдяки таким методам людина входить в необхідний стані тому для такого ефекту і необхідний медіа-арт.

– Чому в наш час важливо говорити про тему Чорнобиля та чому це найкраще вдасться саме за допомогою методів медіа-арту?

– Тому що медіа-арт дає змогу людині відчути нову реальність. Відчути те, чого не можна отримати за допомогою звичайних медіа. Саме нові технології дають можливість глядачу відчути те, що хотів передати митець. За допомогою цих технологій ми легко занурювати людину в будь-який стан, щоб відчути те, що відбувалось під час катастрофи в Чорнобилі і навіть зазирнути у майбутнє. Технології дають нам безліч можливостей і ми маємо ними користуватися.

Інсталяція Ірини та інших митців буде представлена для вільного перегляду наприкінці вересня на Річковому вокзалі. Слідкуйте за новою інформацією на нашому сайті та в соціальних мережах:

 В Фейсбуці: https://www.facebook.com/ArtefactArtProject/

Та Інстаграм: https://www.instagram.com/artefact.live/

Проект створюється за підтримки Українського культурного фонду, Міністерства інформаційної політики України, Галузевого архіву Служби безпеки України, Державного агентства України з управління зоною відчуження, Ukrainian National Chernobyl Museum, медіа-арт резиденції Carbon, МОО «Центр ПРИПЯТЬ.ком», ТСН.ua, Українського кризового медіа-центру та під керівництвом міжнародного куратора, за участю українських і європейських митців, музикантів та експертів.