Тиждень освітньої програми для митців проекту «ARTEFACT: Chernobyl 33» не пройшов дарма. Відвідуючи ряд майстер-класів від спеціалістів в різних сферах медіа-арту, митці змогли вдосконалити власні інсталяції та отримати величезний багаж знань для майбутніх проектів.

Одним з майстер-класів був урок про роботу з модульним синтезатором від Дениса Волошина, який розповідав, як навіть зі звуку крапель дощу можна створити унікальний трек. Після майстер-класу Денис розповів нам власні думки стосовно теми виставки та свого внеску в її розвиток.

– Розкажи, як ти прийшов у сферу електронної  музики та який був твій перший досвід?

– Мене звати Денис Волошин, я займаюся електронною музикою десь близько 20 років. Спочатку це було діджейство, потім почав працювати в продакшені . На цей час в мене декілька релізів, вінілові платівки, безліч виступів в Києві, в Україні та за кордоном. Наразі мене цікавить дроун – це те, що поза межами музики, це звук, звукове мистецтво, але не музика. Я не вважаю себе зіркою, але я дещо знаю про електронну музику, тому вирішив співпрацювати з Карбоном для того, щоб викладати майстер-класи.

– Розкажи про свій внесок у виставку «ARTEFACT: Chernobyl 33», над чим ти працював?

– Мене попросили зробити саундтрек для інсталяції, присвяченій Чорнобилю, я ніколи такого не робив, тому що тема виставки це катаклізм, негативні емоції. А я створюю саунд для комфортного існування всередині своєї кімнати, тому мені було досить важко. Але, попрацювавши всю ніч, я записав 23-хвилинну доріжку, яка сподобалася Ярославу Костенко і після цього мені запропонували проводити майстер-класи по роботі з модульним синтезатором.

– Як ти вважаєш, яка роль музики та саунду в медіа-арті?

– Я знаю точно, що в кіно саунд займає першу сходинку, оскільки враження глядача дуже сильно залежить від поєднання звуку та рухомої картинки. І в медіа-арті, мені здається, що звук також головний, тому що ми можемо взяти нейтральну за змістом інсталяцію, додати до неї напружений звук і ми вже отримаємо напружену інсталяцію. Звук сприймається глядачем першим, а візуальні образи він може ще згодом переосмислювати. Тому мені здається, що звук в медіа-арті є головним емоційним елементом.

– Чому тема Чорнобилю досі є актуальною в наш час?

– Ця тема буде актуальною завжди, тому що наслідки ми досі не можемо уявити та вивчити до кінця. Це трапилося досить давно, але наслідки відбуваються досі, і ми не знаємо і не можемо передбачити, якими вони будуть в другому чи третьому поколінні. Це досить важливий елемент в усвідомленні епохи, яка змінилася. Ми живемо в постіндустріальну епоху і Чорнобиль був тим акцентом, який змусив людей 90-х по-іншому усвідомити гонитву за технологіями та надприбутками. Відбувся якісний перехід на інший рівень і саме завдяки цій катастрофі людство має зрозуміти, що ми не є всесильними, ми не можемо контролювати все. Як ми можемо контролювати природу, якщо не можемо контролювати власний експеримент? І Чорнобиль є ніби нагадуванням, що все може дуже швидко змінитися, тому треба бути дуже обережними з технологіями.

Проект «ARTEFACT: Chernobyl 33»  відбувається за підтримки Українського культурного фонду, Міністерства інформаційної політики України, Галузевого архіву Служби безпеки України, Державного агентства України з управління зоною відчуження, Ukrainian National Chernobyl Museum, медіа-арт резиденції Carbon, МОО «Центр ПРИПЯТЬ.ком», ТСН.ua, Українського кризового медіа-центру та під керівництвом міжнародного куратора, за участю українських і європейських митців, музикантів та експертів.