А ви розповсюджуєте фейки? Інсталяція Олега Харченка «Фейкомет» розкаже.

Проект «ARTEFACT: Chernobyl 33» зібрав навколо себе вже багато прихильників, тому знайомство з митцями проекту триває. В кожного з них свої ідеї, свої погляди на проблему інформаційної складової Чорнобильської катастрофи, але є щось спільне, що їх об’єднує – прагнення донести свої ідеї до кожного глядача.

Олег Харченко в своїй  інсталяції-відеозверненні спробував спростувати чи, можливо, навпаки розповсюдити власний фейк. Він розказав нам про поширення інформації щодо катастрофи з боку людини, яка на той час перебувала в армії.

Розкажіть про себе та свою інсталяцію на виставці «ARTEFACT: Chernobyl 33».

− Мене звати Олег Харченко, творчий псевдонім Олег Харч, я народився в місті Суми, корений сумчанин, проживаю зараз в Києві, практично на постійній основі. Стосовно моєї інсталяції, вона складається з двох частин: мої іронічні колажі, які я створював поступово протягом 2017-2019 років, це екологічна тематика, я не можу відділити екологію суто одним питанням, там є і проблематика нашого Чорнобиля. Але оскільки виставка нова, то треба було створити актуальну інсталяцію суто під цю проблему. Інсталяцію я назвав «Фейкомет», вона вже більш відштовхується від сьогоднішнього часу, але через призму мого спостереження тих подій. Власне цим Фейкометом я хотів нагадати, що в мою молодість на період катастрофи я був в армії, і я в інсталяції на рівні оповідання ділюся своїм станом, своїми враженнями і потім розумінням тієї ситуації, що трапилася в Чорнобилі. 26 числа я як раз був в наряді і цілий день передавав показники радіаційних дозиметрів, не усвідомлюючи і не знаючи того, для чого я це роблю і що це взагалі означає. Служив я в Сертлово, це під Петербургом, тобто це якраз той напрямок, куди прямувала радіаційна хмара . При Радянському Союзі вся ця інформація приховувалася, це  ми потім вже точно знали, що ця хмара пішла на Скандинавію. І, якщо непомиляюся, саме фіни першими повідомили на весь світ про те, що відбулося, вони були джерелом прадивої інформації.

− Медіа-арт доволі новий нарям в мистецтві, чому ви вирішли створювати свою роботу в цьому стилі?

− Я трохи не погоджуюся з думкою, що медіа-арт вважають новим напрямком, оскільки навіть живопис можна розцінювати як медіа-арт, дивлячись на те, як це оцінювати, подавати та сприймати. Просто зараз я як митець на тій стадії розвитку, коли знаходжуся в пошуках нових форм висловлювання власних думок, оскільки ідеї є, а треба підібрати новий спосіб їх подання. Я раніше використовував живопис, як засіб донесення своїх думок до глядача, а зараз я хочу вже іншими методами передвати навіть може і ті самі ідеї, але інакше. Медіа-арт є глобальним явищем, для мене це цікаво, актуально і потрібно.

− З моменту трагедії на Чорнобильській АЕС пройшо вже 33 роки, але чому ця тема досі є актуальною?

− Знаєте, зараз ця тема ще більш актуальна, ніж раніше, тому що людство грає постійно на одному музичному інструменті, який називається граблі. Люди взагалі не усвідомлюють те, що вони роблять і тому це ще більш актуально. Ми не можемо сховатися, побудувавши саркофаг, якщо в нас в голові нічого не відбулося. Те, що зараз відбувається, можна назвати театром абсурду. Я два роки тому брав участь в Нью-Йорській виставці, яка турбується екологічними питаннями, це їх таке магістральне дослідження, вони залучають молодих миців з різних країн. І, спілкуючись з ними, я зрозумів, що їм ця тема актуальна, а ми про це забуваємо і досить легковажно відносимося, хоча це відбулося в зоні 100 кілометрів від нас.

− Чому особисто для вас ця тема є настільки важливою, що ви вирішили створити інсталяцію для цієї виставки?

− Сама ідея виникла вже в процесі обговорення, тобто до виставки ідея ще не була закладена, просто коли почався діалог з кураторами та іншими митцями і в мене відбулося певне фокусування. І згодом фактично за добу чи дві виникло рішення щодо висловлення своїх думок. Так само і після перегляду приміщень Річкового вокзалу, в мене вже виникли нові ідеї стосовно інсталяцій. Взагалі, для кожного художника бажано торкатися тих тем, які йому близькі, і тільки тоді буде побудований правильний контакт із глядачем, в якому не має тієї фальші. Не переживши цього всередині, важко бути відвертими з іншими.

Проект створюється за підтримки Українського культурного фонду, Міністерства інформаційної політики України, Галузевого архіву Служби безпеки України, Державного агентства України з управління зоною відчуження, Ukrainian National Chernobyl Museum, медіа-арт резиденції Carbon, МОО «Центр ПРИП‘ЯТЬ.ком», ТСН.ua, Українського кризового медіа-центру та під керівництвом міжнародного куратора, за участю українських і європейських митців, музикантів та експертів.

No Comments

Post A Comment