Валерій Коршунов: Про створення проєкту ARTEFACT: Chernobyl 33

З 27 вересня по 6 жовтня на Річковому вокзалі вперше пройде міжнародна медіа-арт виставка ARTEFACT: Chernobyl 33 із вільним входом. Вона поєднає сучасні технології медіа-арту, VR та AR-технологій, параметричну архітектуру, лазерні та проекторні інсталяції, кінект та інші напрями. Мета ARTEFACT: Chernobyl 33 — через медіа-арт закликати переосмислити роль Чорнобиля в минулому української нації. Про створення виставки, її проблематику та майбутні плани розповідає куратор проєкту «ARTEFACT: Chernobyl 33» Валерій Коршунов.

— З чого все розпочалось: ваш шлях у медіа-арт та виникнення проєкту «ARTEFACT»?

— Перед тим, як займатися медіа-артом, я займався продакшеном для рекламних агентств, де я знімав відео, робив аудіорекламу, створював 2D і 3D графіку і перший мій досвід був саме в цьому напрямку. Після 2014 року у мене почався творчий пошук себе і я перейшов від маркетингу до медіа. І в цьому ж році у нас трапилася творча криза, стався «майдан», після якого дуже змінилося відчуття життя і ми застрягли в політичній і соціальній кризі, скажімо так, крім того, зараз у нас відбувається гібридна війна, в якій дуже багато проплачених новин. А з маркетингом трапилася інша проблема — через війну пішли великі бюджети, і якщо раніше в рекламі був креатив і всі намагалися якось відрізнятися, то без бюджету це перетворилося в суху торгівлю.  Тому, відчувши негатив з одного і з іншого боку, я започаткував «ARTEFACT» — соціально-культурний арт-проєкт, який розповідає креативним чином про фейки і маніпуляції. Проект включав багато статей, контенту, його досить складно було назвати медіа-артом, але там було і багато програмування і роботи з нейромережею і навіть штучним інтелектом.

— Яка проблематика у проєкту «ARTEFACT»?

— Проєкт весь час розвивається. У минулому році, коли ми починали, в першу чергу ми займались проблемами маніпулювання інформацією та поширення фейкових новин, і як приклад ми взяли інформаційну складову катастрофи Чорнобиля,  де максимально чітко ця тема відслідковується. Коли ми почали працювати в цьому напрямку, ми зрозуміли, що там досить багато роботи та матеріалів. З цією тематикою раніше ніхто не працював, і тому цей проєкт трансформувався з фейкових новин та маніпулювання в проблематику Чорнобиля та замовчування інформації.

— Чому саме медіа-арт як спосіб донесення проблематики виставки?

 — Медіа-арт це мова 21 сторіччя, і якщо ми плануємо цю виставку показувати десь у світі, то треба розмовляти мовою, яка зараз є актуальною. Це досить унікальний напрям, тут поєднується мистецтво, технології та інновації. Це треба не тільки придумати, а й реалізувати, тобто треба бути і інженером, і артистом, і художником, і навіть режисером. Коли ми зробили проєкт «ARTEFACT» минулого року і думали про те, як він буде розвиватися далі, ми зрозуміли, що нам треба робити виставку, і ми вирішували те, що це може бути, якою мовою донести до глядача мету виставки і доволі швидко визначилися, що це буде саме медіа-арт. І тому доносити усі меседжі та емоції ми будемо саме за допомогою аудіовізуальних ефектів та технологій, де використовуються різноманітні лазери, світло, голограми, AR, VR. Тому дуже цікаво, як українські митці переосмислюють Чорнобиль у контексті його інформаційної складової саме через новітні технології й нові медіа та сучасне мистецтво. За результатами передпоказів ми бачимо, що враження складається дуже якісне, людям дійсно подобається. Професіонали та експерти, які приходили, сказали, що їх дуже зацікавило те, що вони побачили дало їм можливість відчувають сильні емоції, пов’язані з Чорнобилем. Тобто, ми намагаємося поєднати різні ефекти разом, зробити так, щоб люди розуміли, що це не просто звичайна фотографія, чи картина, чи книга. Про цю проблематику ми розповідаємо сучасною мовою і показуємо, що Україні є інноваційною країною, на одному рівні з Європою, що тут є люди, які також спілкуються такою мовою.

— Чи виникали якісь складнощі в організації проєкту?

— На початку проєкту «ARTEFACT: Chernobyl 33» в нас не було складнощів. Після минулорічного проєкту в Чорнобильській зоні ми зрозуміли, що хочемо рухатися далі і 26 квітня зробили попередню презентацію експонатів, які «оживили» в музеї Чорнобиля. Там були проекції та інтерактивні інсталяції. Ми хотіли зрозуміти, як ми зможемо переосмислити проблематику Чорнобиля. Це було досить важко, тому що на той час не було жодного фінансування, все робили за власні кошти, але згодом, проаналізувавши зроблене, нас підтримав Український Культурний Фонд та ще декілька організацій, які дали нам зрозуміти, що цей крок 26 квітня був правильним. У проєкту були певні складнощі, оскільки робити щось нове та інноваційне завжди важко. Але ці складнощі ніщо, в порівнянні з тими емоціями, які виникають, коли в нас виходить донести ці вкрай важливі та актуальні теми  до аудиторії.

— Чого очікувати далі? Які плани після виставки «ARTEFACT: Chernobyl 33» на Річковому вокзалі?

— Поки не можу розповідати про все, але після того, як закінчимо виставку на Річковому вокзалі, ми плануємо показати її в інших регіонах України, як мінімум в 5 містах і обов’язково продемонструємо її в Європі, нас запросили на декілька фестивалів та конференцій, щоб ми привезли деякі експонати, тому в деяких містах зробимо навіть презентації виставки. З нашим міжнародним куратором Юрієм Лехом плануємо зробити презентацію в Іспанії на його фестивалі наступної зими і думаю, що ще декілька фестивалів приймуть наші експонати. Наразі плани такі, а далі — більше.

Проєкт створюється за підтримки Українського культурного фонду, Міністерства інформаційної політики України, Галузевого архіву Служби безпеки України, Державного агентства України з управління зоною відчуження, Ukrainian National Chernobyl Museum, медіа-арт резиденції Carbon, МОО «Центр ПРИПЯТЬ.ком», ТСН.ua, Українського кризового медіа-центру та під керівництвом міжнародного куратора, за участю українських і європейських митців, музикантів та експертів.

Проєкт «ARTEFACT: Chernobyl 33» не планує зупинятися на одній виставці в Києві і прагне розвитку, аби кожен зміг переосмислити цінність інформації і те, наскільки важливо її аналізувати.

Інтерв’ю створено для журналу «Публичные люди».

No Comments

Post A Comment