Як поєднати трипільську культуру та Чорнобиль? Розповіла Тетяна Зубченко.

Проект «ARTEFACT: Chernobyl 33» продовжує знайомити з митцями, чиї роботи можна буде побачити на Річковому вокзалі наприкінці вересня. Атмосфера Чорнобильської катастрофи присутня в кожній роботі і своєю історією з нами ділиться Тетяна Зубченко та розповідає про свою інсталяцію.

Її робота «Genus. Chernobyl. Code depressurizat» вразила усіх своєю можливістю занурення в атмосферу Чорнобиля, оскільки знаходячись перед входом до шахти в арт резиденції «Carbon», відвідувачі, окрім самої інсталяції у вигляді жіночого тіла з проектованим на неї графічним зображенням, могли чути справжній запис телефонних розмов диспетчерів в ніч після вибуху. Це дійсно приголомшує та викликає мурашки по тілу.

А докладніше про свій зв’язок з Чорнобилем, історію створення інсталяції та її ідею розповість сама авторка.

—  Розкажіть про себе, свій творчий шлях та про досвід в медіа-арті.

—  Я Зубченко Тетяна, народилася і живу в Києві, довгий час працювала як модельєр одягу. В певний момент мені закортіло розширити можливості творчої самореалізації і освоїти нові інструменти, отримати інший досвід. Тому останні кілька років займаюся різними проектами як медіа артист. Віджеінг, генеративна графіка, інтерактивна інсталяція привертають легкістю суміщення технік. В сфері медіа-арту широкі можливості для пошуку, чистого експерименту і втілення ідей.

— Яка історія створення вашої інсталяції «Genus. Chernobyl. Code depressurizat»?

— Трипільською культурою я цікавлюся давно, по суті, з самого дитинства, коли в садибі моєї бабусі, що жила поруч з с.Трипiлля, постійно знаходились глиняні уламки, яких було багато і ними ніхто особливо не цікавився. Вже пізніше я дізналася про культуру Трипілля-Кукутені, про таємничі протомiста, про загадки цієї епохи. Вивчаючи статті й малюнки, замітки археологів, повторюючи форму фігурок з глини, сподіваючись через моторику пальців доторкнутися до їх мудрості. Ці люди жили там же, де і ми, бачили ті ж пагорби і річки, обробляли ту ж землю. У чому ми схожі і в чому відмінності між нами, і які у них історії? У цих пошуках я почала роботу над фігурою в людський зріст, Це був мій перший досвід такого роду, і мені здавалося, що я потрапила під вплив купи пінопласту, гіпсу та глини, що фігура сама розпоряджається моїми діями, вимагає більше часу, уваги і матеріалів , проявляючи свою волю. Як бабуся, якій не вистачає сил зробити щось самій, але вона може навчити, і її підтримка, історії, досвід подолання труднощів та почуття гумору при цьому безцінні. Скульптура виконана в стилістиці виробів енеоліту, як символ землі і зв’язку часів, частина коду пам’яті людини.

— Як тема Чорнобиля торкнулася безпосередньо вас? Чи є з цим певні події з вашого життя?

— Аварія на ЧАЕС порушила звичний спокійний ритм життя, Тоді мені було 5 і я вперше побачила страх, розгубленість в очах батьків, нові слова: «радіація», «все заражене», стало не можна виходити на вулицю і під дощ. У будинку з’явилося занепокоєння, світ змінився. У своїй інсталяції «Chernobyl. Code depressurizat «я шукаю відповіді, на те, як глибоко може бути захований страх перед катастрофою. Наскільки сильно придбане відчуття, що світ перестав бути безпечним? Як розгерметизувати цей досвід подолання в своїй пам’яті?

— Чому ця тема є актуальною і зараз? Чому про це важливо говорити?

—  Тема Чорнобильської аварії є дуже актуальною зараз. Особливо з огляду на стан навколишнього середовища, і ті необхідні дії, що в наших силах зробити сьогодні, щоб уберегти себе в майбутньому.

Проект створюється за підтримки Українського культурного фонду, Міністерства інформаційної політики України, Галузевого архіву Служби безпеки України, Державного агентства України з управління зоною відчуження, Ukrainian National Chernobyl Museum, медіа-арт резиденції Carbon, МОО «Центр ПРИПЯТЬ.ком», ТСН.ua, Українського кризового медіа-центру та під керівництвом міжнародного куратора, за участю українських і європейських митців, музикантів та експертів.

No Comments

Post A Comment