Науковий директор, заступниця директора музею Чорнобиля поділилася своми враженнями від проекту.

Проект “Artefact: Chernobyl 33” отримав багато відгуків не тільки від відвідувачів виставки, але й від запрошених експертів. Так, на передпоказі експонатів свої враження висловила науковий директор, заступниця директора музею Чорнобиля Анна Віталіївна Королевська.

Виставка “Artefact: Chernobyl 33” присвячена переосмисленню інформаційної складової Чорнобильської катастрофи та має на меті донести відвідувачам істинну правду про Чорнобиль методами сучасного мистецтва.

Поспілкувавшись з Анною Віталіївною, ми отримали ексклюзивні відповіді на основні питання щодо теми виставки.

Хотілося б почути ваші враженнями та емоції з приводу побаченого.

– Насправді, це дуже вражаюче, супер сучасно і приголомшливо. Це відчуття Чорнобилю на сенсорному рівні. Це не просто про Чорнобиль як про історичну подію – це, скоріше, про людину-Чорнобиля. Про людину, яка ніколи в житті не бачила катастрофи своїми очима, не відчувала болю, радіації, а тільки спостерігала відголоски трагедії через призму відео та історичних фактів.

Зараз я побачила, як завдяки сучасним засобам доходить певне враження у голови молодих людей про катастрофу від усіх тих, хто пережив Чорнобиль і хто, як я, займається Чорнобилем та спілкуються зі свідками цієї події. Я вважаю, що такі проекти мають бути, оскільки вони дуже важливі у нашій країні, яка пережила лихо. Як на мене, проект своєчасний.

Як ви вважаєте, яка освітня функція медіа-арту? Що він може дати сучасному поколінню та чи можна з його допомогою показати усі масштаби катастрофи?

Як на мене, медіа-арт надає саме те емоційне та сенсорне відчуття якоїсь важливої історичної події, яке не можна описати словами. І слів, насправді, буде завжди бракувати, а за допомогою засобів медіа-арту, світла, ефектів та інсталяцій є можливість зсередини показати сутність події. Такі засоби не треба переводити та коментувати: кожна людина сама відчує те, що треба, дивлячись на інсталяції. Ось навіть зараз за допомогою інсталяції ми потрапили всередину реактора! Усі стояли, і кожен відчував щось своє, і це сильно впливає на емоції людини. 

Коли ми розмовляємо про таку велику катастрофу, ми маємо, перш за все, пробудити емоції у людей. І потім кожен, побачивши і відчувши таку подію, піде до музею, будуть читати документи, спілкуватися з сучасниками, дивитися фотографії – тобто, будуть дізнаватися щось додатково. У людини буде бажання пізнати, які уроки і наслідки мала катастрофа, і як вона вплинула на наше життя сьогодні і у майбутньому.

– З моменту трагедії минуло  33 роки, однак, як ви вважаєте, чому саме цього року стільки уваги приділяється цій події? Світові ЗМІ говорять про неї, вийшов серіал «Чорнобиль» від НВО, про який ви, звісно, чули.

– Я вважаю, що людство говорило про вибух протягом усіх цих років. Перший таких сплеск був у 2011 році, через 25 років після Чорнобилю. Це була Фукусіма. У цей час світ, на рівні ООН та іншими міжнародними організаціями, почав забувати про трагедію. Почали говорити, що це все міфи Чорнобиля і що насправді його наслідки не такі вже й жахливі, як ми усі говоримо і доводимо світові. Однак, хтось у Космосі помітив такий, на мою думку, неправильний підхід до оцінки трагедії, і відбувся вибух у Фукусімі. Там повторилися наші помилки, помилки 25-и річної давнини. Про це вже дізнався світ, і піднявся другий сплеск уваги до Чорнобилю, друга хвиля інтересу до винесених уроків нашої катастрофи. Тому журналісти, письменники та режисери з усього світу почали активно працювати. Цей поштовх був 5 років тому, і вилився у такий міні-серіал. Це було справжнє драматичне диво, яке на емоційно-психологічному рівні збудило людей. 

Є такий крилатий латинський вислів: «Є межа у печалі – тривога не має межі». Він актуальний і для цього проекту, і для серіалу. Завжди буде хвилювання за те, що з нами буде, тому що ми живемо в атомну еру. Ми всі маємо усвідомлювати це головою і знати, як боротися з такими катастрофами, адже у космос ми не полетимо. Ми маємо жити на нашій планеті. І мистецтво допомагає відчути небезпеку і попередити нас про неї.

Проект створюється за підтримки Українського культурного фонду, Міністерства інформаційної політики України, Галузевого архіву Служби безпеки України, Державного агентства України з управління зоною відчуження, Ukrainian National Chernobyl Museum, медіа-арт резиденції Carbon, МОО «Центр ПРИПЯТЬ.ком», ТСН.ua, Українського кризового медіа-центру та під керівництвом міжнародного куратора, за участю українських і європейських митців, музикантів та експертів.

No Comments

Post A Comment